З Днем Незалежності України!
Кажуть, що велике бачиться на відстані. Але нині, на відстані 30 років ми помічаємо не тільки велич події, яка змінила все наше життя. Ми бачимо й інше: яким стислим в історичних масштабах був проміжок часу для того, аби встигнути стати незалежними.
Якби вагалися, якби розмірковували й перечікували — хтозна, як швидко оговталася б імперія після завданого їй удару, і чи не спромоглася б затягти нас знову у своє рабство, як було вже неодноразово.
1991 рік був багатим на новини. Розвалювалася на частини могутня ядерна країна, і цей процес викликав жах у всьому світі. Водночас на її уламках народжувалася нова держава – Україна.
24 серпня ввечері на позачерговій сесії Верховної ради України було ухалено Постанову та Акт проголошення незалежності України. Прийняття Акта відбувалося в умовах, коли під дією зовнішніх чинників суверенітет України опинився під реальною загрозою. Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року виявила повну залежність союзних республік-держав від розвитку подій у Москві, їх критичну беззахисність. Тільки повний провал московського путчу зберіг Україну від втрати національного суверенітету та повернення її до тоталітарних часів.
1 грудня 1991 року народ України вільним волевиявленням підтвердив «Акт проголошення незалежності України, схвалений Верховною Радою України 24 серпня цього року». У цей день понад 90 відсотків учасників референдуму висловилися за незалежну Україну. 4 грудня Центральна виборча комісія по виборах Президента України та з всеукраїнського референдуму підбила підсумки і постановила: Акт проголошення незалежності України вважати підтвердженим та вважати обраним Президентом України Леоніда Кравчука.
Тоді ми вірили, що отримана свобода - вже назавжди і нова державність — як гранітна скеля, тверда і непорушна. А сьогодні, з височини років, ми бачимо — якою вона була крихкою і тендітною, як потребує захисту й донині. І скільки було за 30 років усього такого, що могло водночас зруйнувати всі наші мрії, і як ми все ж таки втримали її, нашу незалежність, нашу Українську державу.
Упродовж сторіч мільйони українців боролися за здобуття незалежності, пройшли через зради, війни та голодомори. А здобувши таку омріяну свободу й державність, уже покоління наших сучасників було змушене відстоювати свободу та європейський вибір на революціях, а згодом – зі зброєю в руках захищати суверенітет і територіальну цілісність Української держави від зазіхань північного сусіда.
За 30 років незалежності Україна подолала надзвичайно багато викликів. Але ми вистояли, стоїмо й неодмінно переможемо!
Цьогоріч незалежна Україна відзначає своє 30-річчя. І за ці роки всі ми пройшли чималий, часом тернистий, шлях: з досягненнями і поразками, з успіхами і помилками, але він непохитно веде до укріплення нашої могутності і незалежності.
День за днем ми відбудовуємо свою власну державу, відроджуємо забуте роками відчуття господаря на рідній землі, закладаємо міцні підвалини майбутнього для наших нащадків.
І саме синьо-жовтий прапор став символом незалежності, слави і відродження України. Став тим натхненником, який додавав сил, коли наш народ утверджував віковічну ідею про державність і самостійність.
З нашим державним стягом стояли патріоти на барикадах двох історичних революцій, нині виборюють волю і захищають цілісність країни наші воїни в зоні бойових дій. З ним святкують перемоги та проводжають в останню путь наших Героїв. Він гордо майорить на щоглах міжнародних об’єднань - рівним серед рівних.
День Державного Прапора та День незалежності України – не просто святкові дні в календарі. Це свята пам’яті про цілі покоління наших предків, що творили історію.
Попереду велика і клопітка праця. Адже щасливе прийдешнє втілюється не лише у розвитку демократичних інституцій держави, а й в повсякденній напруженій праці її людей, у вирощуванні врожаїв, успішному навчанні дітей, спокійній і захищеній старості батьків.
Усі випробування, які ми зустрічаємо на шляху розвитку нашої країни, загартовують українській дух, виховують в кожному повагу до своєї Батьківщини, до її Прапора та Незалежності.
Здобувши незалежність, ми заявили про себе як про велику націю, варту зайняти гідне місце у світовій спільноті. Ми горді тим, що ми українці. що ми славного роду. Ми любимо свою мову, свою культуру, традиції, які будемо передавати своїм нащадкам.
Шановні земляки! Щиро вітаю всіх з нашими величними державними святами. Бажаю всім нам миру в країні і в душі, міцного здоров’я, невичерпної енергії і впевненості у власних силах, безмежного щастя і затишку у родинах, а найголовніше — єднання заради досягнення найзаповітнішого - процвітання України!
Нехай не вичерпується джерело нашої віри, надії і любові до рідної землі.
Нехай кожен прийдешній день буде наповнений радісними митями.
Давайте спільно, разом добрими справами будемо примножувати авторитет і могутність нашої країни, працювати на консолідацію суспільства з метою розвитку і процвітання рідного краю та всієї країни, а також всім серцем, палко любитимемо рідну Україну.
З Днем незалежності!
З Днем Державного Прапора України!
Слава Україні!
З повагою, Чорнобаївський сільський голова Ігор Дудар.
