Долучайтеся до громадського обговорення кращих конкурсних робіт на створення офіційної символіки Херсонського району!
Починаючи з 18 листопада 2021 року до 17 грудня 2021 року (включно), триватиме громадське обговорення кращих конкурсних робіт на створення офіційної символіки Херсонського району.
Ви маєте змогу внести свої пропозиції до ескізів, які будуть розглянуті на засіданні комісії по визначенню переможців конкурсу на кращу офіційну символіку Херсонського району.
Також із запропонованих ескізів герба та прапора ви можете обрати один герб і один прапор, який Вам сподобався найбільше.
Обговорення відбудеться у електронному та інтерактивному форматах.
Про свій вибір, чи свої пропозиції та зауваження можна написавши листа:
а) на електронну скриньку Херсонської районної ради: hrrada@ukr.net з позначкою “Громадське обговорення офіційної символіки Херсонського району”.
б) на поштову адресу: пр. Ушакова, 47, місто Херсон, 73003, 4-й поверх, ліве крило, каб.438 з позначкою “Громадське обговорення офіційної символіки Херсонського району”.
Ескізи кращих конкурсних робіт і описів до них додаються.
Звертаємо увагу, що ескізи виконані авторами власноруч, а тільки після відбору та затвердження будуть виготовлятися з використанням відповідних комп’ютерних графічних програм.
Конкурсна робота №1
Герб
Щит блакитного кольору розділений на 10 частин (золотими променями), що відповідають 10-ти територіальним громадам, які входять у склад району. У центрі знаходиться малий щит (зеленого кольору) із ромбом та точкою всередині . Навколо ромбу із 4-х сторін розташовані: колос, соняшник, гроно винограду та гілка помідору. У верхній центральній частині великого щита – Очаківська брама, у нижній – бунчук та булава(Олешківська Січ). Щит обрамований жовтим картушем, над яким розміщене сонце (характеризує південний та сонячний край України).
Прикрашений золотим вінцем із пшеничного колосся, дубового гілля з жолудями та мальвами. У центрі вінця назва району на синьо-жовтому згортку.
Число 10 – саме дивне і прекрасне число. Десятка – число вищої любові і вищої мудрості. Число 10 – початок і кінець. Завершення чого-небудь означає початок чогось іншого. Для християн 10 – число духовності, закону. Господь встановив 10 заповідей, за якими необхідно жити на Землі. Це моральний порядок, правила взаємин людей і світу.
Ромб (із крапкою посередині) є символом засіяного поля, яке мало надзвичайно велике значення для наших предків, означало багатство, достаток і добробут, адже цей символ слугував сильним оберегом.
Виноградна лоза — це символ родючості й життя.
Колос пшениці, соняшник(символ сонця, праці й достатку, сили і добробуту), гроно винограду та гілка помідору символізують розвинене овочівництво на території району.
Пшениця – символ багатства, родючості і життя.
Мальва – символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати. Уособлює духовне коріння людини, її вірність духовній спадщині предків .
Дуб – сила, міць, упевненість, благородство, мудрість, мужність, незламність, доблесть і слава, могутність,батько людства, предок. Жолуді означають надію на ріст і прогрес.
Прапор
Прапор розділений на три смуги. Верхня і нижня зеленого кольору, у центрі знаходиться зелений ромб на блакитному полі.
Конкурсна робота №2
Герб
Герб має вигляд щита прямокутної форми із заокругленою нижньою частиною. (Одна із найпоширеніших форм щита в новітній українській геральдиці.)
Щит перетятий зелено-синьою-зеленою балкою шириною у співвідношенні 1:12 до висоти герба. Відношення кольорів балки 1:4:1. Контур щита обведено срібною облямівкою шириною 1:72 від висоти щита.
На гербі синя полоса символізує Дніпро, а зелені полоси – територію Нижньодніпровського національного природного парку.
Верхня частина поля щита – червона.
(Червінь або Червоний колір у геральдиці символізує хоробрість, мужність, любов, а також кров, пролиту в боротьбі.)
Червоний колір на верхній частині герба вибраний тому, що на правобережній частині нашого району переважають чорноземні та темно-каштанові ґрунти.
Над балкою по центру на срібному тлі чорним розміщене зображення плану старої Херсонської фортеці (Олександр – Шанц).
Нижня частині поля щита – жовта.
(Золото — король металів, символізує знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання. Замінює собою жовтий колір.)
Жовтий колір на гербі символізує Олешківські піски (відомі також, як Херсонська пустеля) – це найбільша пустеля України і Європи.
У центрі нижньої частини щита зображено козацькі шабля та булава як символи героїчного минулого нашого козацького краю.
Щит вписується у вінок природних кольорів у вигляді соснових гілок та лози винограду з гронами та 5 колосками з кожної сторони, які символізують громади нашого району.
Низ вінка прикрашає синьо-жовта стрічка з написом “Херсонський район”. Щит увінчує зображення вишиваної стрічки з калиною та рослинними елементами вишитими червоно-чорними нитками характерними для півдня України.
Прапор
Прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2:3, поділене на п’ять горизонтальних смуг: червону, зелену, синю, зелену та жовту у співвідношенні 4:0,25:1,5:0,25:4.
У лівому верхньому куті прапора на червоній смузі зображено герб району.
Кольори прапора мають таке ж значення, що й у герба.
Повний опис елементів герба та прапора району
Герб має вигляд щита прямокутної форми із заокругленою нижньою частиною (Іспанський щит).
Іспа?нський щит — у геральдиці один із основних типів геральдичного щита. Має прямокутну форму, заокруглений знизу. Співвідношення висоти до ширини як 6:5. Відомий з ХІІ століття. Найраніше використовувався у християнських країнах Піренейського півострова. Одна із найпоширеніших форм щита в новітній українській геральдиці.
Щит перетятий зелено-синьою-зеленою балкою шириною у співвідношенні 1:12 до висоти герба. Відношення кольорів балки 1:4:1. Контур щита обведено срібною облямівкою шириною 1:72 від висоти щита.
Лазур або Синій колір у геральдиці символізує великодушність, чесність, вірність і бездоганність. Зелень або Зелений— символізує надію, достаток, свободу і радість, але може і просто означати луг трав.
На гербі синя полоса символізує Дніпро. Адже територію району перетинає ця велична річка з якою нерозривно пов’язана історія нашої країни та нашого народу. Назва Дніпро є скіфською за походженням. Скіфське Данапр перекладається як «глибока річка». Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, що називається «Мельпомена». Дніпро він називав – Борисфен. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі — «Повість врем’яних літ» й у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім».
Нині водою річки Дніпро користується 70 % населення України (майже 35 мільйонів осіб), також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й основна частина (близько 60%) річкових перевезень вантажів і пасажирів.
На українській ділянці Дніпра розмістилися 25 міст, в тому числі столиця нашої держави – Київ і наш обласний центр – Херсон.
Зелені полоси по бокам синьої символізують плавні – територію Нижньодніпровського національного природного парку. Парк охоплює ділянку нижньої течії Дніпра з прилеглими територіями протяжністю близько 120 км (від Каховської ГЕС до Дніпро-Бузького лиману), «Родзинкою» парку є дельта Дніпра – водно-болотні угіддя міжнародного значення, один із найцінніших заплавно-літоральних природних комплексів Європи. Національний природний парк пропонує багато цікавого для шанувальників екологічного, пізнавального, активного, екстремального туризму. одна з найцінніших природних заплавно-літоральних комплексів в Європі. Лише в нижній течії — від Каховської ГЕС до Дніпровсько-Бузького лиману річка Дніпро зберегла свій відносно природний стан.
У дельті Дніпра і на прилеглих територіях збереглися типові та рідкісні угруповання заплавних лісів, боліт, лук, піщаних степів, степових схилів Дніпра та балок, відслонень гірських порід, в тому числі 12 рідкісних типів рослинності, які включені до Зеленої книги України. У ценозах відмічено 71 вид тварин, 32 види росли, що включені до Світового Червоного списку МСОП, до Європейського Червоного списку, до Червоної книги України, до Червоного списку Херсонської області. Парк створений Указом Президента України від 24.11.2015 № 657/2015 “Про створення національного природного парку «Нижньодніпровський»
Верхня частина поля щита – червона.
Червінь або Червоний колір у геральдиці символізує хоробрість, мужність, любов, а також кров, пролиту в боротьбі.
Червоний колір на верхній частині герба вибраний тому, що на правобережній частині нашого району переважають чорноземні та темно-каштанові ґрунти до 69,7 % усієї площі, тут налічується більше двадцяти древніх городищ, поселень, поховань. Пам’ятки археології, вдале географічне розташування, корисні копалини, родючі лани, прозорі річки, південний степ, сади — багатство краю. Справжньою прикрасою краю є Станіславські або ж Херсонські гори мають червоний колір і розташовані на узбережжі Дніпро-Бузького лиману й ваблять до себе туристів з усіх куточків країни через свої неймовірні краєвиди. Історики припускають, що в античні часи саме тут розташовувався храм давньогрецької богині Деметри, якій поклонялися мешканці Ольвії, розташованої по інший бік лиману. На території Станіславських гір створено природній заказник “Станіславський” площею близько 700 гектарів. Краса цього унікального природного явища вабить до себе фотографів, режисерів та кліпмейкерів.
Над балкою по центру на срібному тлі чорним розміщене зображення плану старої Херсонської фортеці (Олександр – Шанц).
На картах з початку XVII ст. і практично до середини XVIII-го на місці сучасного Херсону розташовувалося місто Bilehowisce (Біліховичи, Білховичи). У 1737 році під час походу на Очаків російською армією фельдмаршала Христофора-Бурхарда фон Мініха, до складу якої входили зокрема і запорізькі козаки, в гирлі Дніпра було зведено укріплення Олександр-Шанц, який за Нової Січі був центром Інгульської паланки. Поновлений у ході російсько-турецької війни 1768—1774. У 1776 р. із колишніх запорожців сформовано полк.
11 червня 1778 року імператриця Катериною II видала наказ на ім’я князя Потьомкіна про необхідність знайти у гирлі Дніпра місце, зручне для будівництва міста з фортецею та верфі. Таким місцем і стало напівзруйноване польове укріплення Олександр-Шанц.
8 вересня 1778 року розпочались фортифікаційні роботи. Одночасно з будівництвом фортеці та цивільних будівель розпочалось і прискорене будівництво верфі. Відповідно до наказу Катерини II, місто було названо Херсоном.
Нижня частині поля щита – жовта.
Золото — король металів, символізує знатність, могутність і багатство, а також чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання. Замінює собою жовтий колір.
Жовтий колір на гербі символізує Олешківські піски (відомі також, як Херсонська пустеля) – це найбільша пустеля України і Європи. Вважається, що Олешківські піски – це повністю творіння природи. Площа пустелі становить близько 200 тисяч гектарів.
На базі Олешківських пісків 2010-го року було утворено Національний природний парк. Також на території пустелі облаштований полігон для військових навчань, а подекуди тут відбуваються перегони на мотоциклах та спортивних автомобілях. Тут же тренуються українські гонщики, які беруть участь в ралі Дакар.
У центрі нижньої частини щита зображено козацькі шабля та булава як символи героїчного минулого нашого козацького краю.
Олешки — дуже давнє місто: воно було відоме ще нумідійському географу аль-Ідрісі (XII ст.) під назвою Алеска та італійським поселенцям на берегах Чорного моря й Дніпра (XIII—XIV ст.) під назвою Ереске. Професор Брун небезпідставно доводить, що розташування нинішнього міста Олешки відповідає давній Гілеї, про яку оповідає батько історії Геродот, а історик Забєлін виводить корінь слова Олешки від слова «ольха» або «єлоха», котрим у давній топографічній мові позначали болото, водяне, заплавне місце, вкрите кущами й дрібноліссям. Виникши на місці чи поблизу грецької колонії Александрії, Олешки стали відомими вже з другої половини XI століття під назвою Олешшя, служачи проміжним пунктом у торгівлі між Києвом і Царгородом. Але згодом, з XIII століття, з часу нашестя татар на Русь і їх оселення на півдні, Олешшя наче зовсім зникає і з’являється аж у XVIII столітті під назвою Олешки. В той час Олешки належали кримському ханові, а через його васальну залежність від Османської імперії й османському султанові. Сюди у 1711 році й пішла частина запорізьких козаків на чолі з кошовим атаманом Кость Гордієнком після зруйнування московськими військами їх Січі на Кам’янці. Січ являла собою правильний чотирикутник з ровами й валами заввишки 1,5 метри, з редутами по кутах та брамою з північного боку. У центрі розташовувалися курені-напівземлянки (вони досліджувалися археологами у 1990—2003 роках). На захід від коша стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці, зроблена з очерету, біля якої був цвинтар і криниця, де ніколи не замерзала вода.
У травні 1728 року в Олешківській Січі виникло повстання. Козаки скинули кошового отамана Антона Лапінського й рушили вверх по Дніпру.
Олешківська Січ проіснувала до 1734 року, коли Військо Запорозьке низове
перейшло під російський протекторат за наслідками Лубенського договору. Після цього козаки переселилися з османських володінь в українські землі і заснували Нову Січ.
Щит вписується у вінок природних кольорів у вигляді соснових гілок та лози винограду з гронами та 5 колосками з кожної сторони, які символізують громади нашого району.
Херсонщина є унікальною ще й у тому плані, що поруч тут співіснують, здавалося б, непоєднувані речі – поряд із найбільшою пустелею Європи буяють своєю зеленню широкі лани, сади, виноградники та рукотворний ліс. Висадили його саме для того, аби стримати розростання пустелі та припинити у регіоні смерчі та пилові бурі, з чим тривалий час ліс справлявся. Та останнім часом через масштабні вирубки та лісові пожежі територія лісового масиву значно зменшилась і на Херсонщину повернулись повітряні воронки.
Площа лісу наразі становить 100 тисяч гектарів. Ліс цікавий ще й тим, що в ньому поєднано дванадцять видів сосен та ялинок, а також й інші види дерев.
Низ вінка прикрашає синьо-жовта стрічка з написом “Херсонський район”. Щит увінчує зображення вишиваної стрічки з рослинними елементами та червоно-чорними нитками характерними для півдня України.
Для української вишивки характерно часте використання орнаментів, які символізують Сонце і Воду – дві основні стихії, які створили і підтримують життя на Землі. Тому їх сприймають як батьківську і материнську енергії – сонячну і водну. Восьмикутний квітка або розетка позначає Сонце, а малюнок у вигляді згорнутого вужа – Воду.
Калина — символ життя, крові, вогню. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного. Калина уособлює й саму Україну.
