Допомога від Чорнобаївської громади воїнам 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу
Мудрого – не одурити, чесного – не купити, мужнього – не зламати. Ці слова Романа Шухевича написані на банері на мосту у м. Костянтинівка Донецької області. Вони влучно характеризують воїнів 4 СБ 28 окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.
Саме ця бригада визволяла населені пункти нашої громади у листопаді минулого року.
Тут, на передовій, все просто і чесно, без хитрощів і обману. Бо інакше не можна, бо мета одна. Строга дисципліна, чітке виконання наказів. Бо беззаперечна повага і довіра до командира. Надзвичайна відповідальність за кожного побратима, друга, підлеглого. Бо всі стали більше ніж рідними чи друзями після випробувань. Тут цінність речей вимірюється не грошима, а кількістю врятованих життів. І неймовірний біль від втрат. Настільки сильний, що вже його не відчуваєш. Бо інакше не витримаєш, не зможеш продовжувати боротися.
Знаєте як починається день солдата на передовій? З дзвінка доньці зі словами «Прокидайся, рідна, час збиратися до школи». Уявляєте наскільки важливий цей дзвінок для них обох. І як можна дозволити собі прогуляти уроки чи не вивчити? Чи збрехати, чи зхитрити? Чи підвести товариша? Бути не гідною батька? А чи маємо ми з вами право бути не гідними їх? Тих воїнів, які захищають нас. У окопах по коліно у багнюці, під дощем, у пронизливу сирість і холод. Які можуть залишити позиції не більше ніж на дві години тільки щоб встигнути покупатися і випрати одяг. А у черговій квартирі на дзеркалі дитячий малюнок з побажанням Перемоги і Божого захисту, і на плиті каструля борщу, яку варить чергова «Сіндерела», бо треба просто поїсти.
А що тримає воїнів там, на передовій. Далеко від родини, хати, роботи, на якій працював до війни, улюблених справ? А тримає в першу чергу сім’я. Бо саме сім’ю треба захистити. І Україну, яка і є великою сім’єю.
І незручно вони почуваються у відпустці вдома. Де, схоже, інша реальність: мирне комфортне життя, розваги. Контраст вражає до болі. Не вкладається у рамки розуміння. І хоч дуже важко, та хочеться якнайшвидше повернутися туди, де все зрозуміло і чесно. Життя і смерть, перемоги і поразки, друзі і вороги. Коли найбільшою цінністю є не життя, бо всі чудово усвідомлюють, що втратити його можна в секунду. Так само як і зберегти, випадково відхилившись за сірниками, саме в мить прильоту. Тоді найважливішими є слова «Дякую» за врятоване життя батька, за свободу від окупанта, за можливість вчитися, народжувати та ростити дітей, дихати і мріяти.
Всю зібрану допомогу від нашої громади передано воїнам 9 листопада. Всі до єдиного малюнки, обереги та пакунки були зі щирою вдячність прийняті, розподілені. Підтримка і любов надихає продовжувати надскладну місію звільнення та захисту Батьківщини. Тільки разом ми переможемо!
Дякуємо Вам, наші рідні! Дякуємо за свободу! За можливість жити, спілкуватися, робити добрі справи! Нехай береже Вас Бог і тримає наша віра!
