Схиляємо голови у день народження полеглого Героя Дмитра Цисарука
Світла пам’ять Герою – Дмитру Цисаруку
Мужній, незламний, сильний, сміливий, відважний, добрий, чуйний, надійний, товариський – справжній син України.
Сьогодні, 12 лютого, Дмитру Цисаруку могло б виповнитися 28 років...
Проте доля розпорядилася інакше. Йому не судилося відзначити цей день у родинному колі, серед друзів та побратимів. Дмитро став на захист рідної землі від російської навали та віддав за Україну найдорожче – своє життя.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким цього відважного Воїна.
Сьогодні у день його народження схилимо голови у мовчазній шані та збережемо пам’ять про нього у наших серцях.
Дмитру Цисаруку назавжди залишиться 25...
Життєвий шлях Дмитра
Цисарук Дмитро Васильович народився 12 лютого 1997 року в селі Чорнобаївка. Тут він виріс, навчався у Чорнобаївському навчально-виховному комплексі, який закінчив у 2014 році. Був веселим, товариським хлопцем, захоплювався боротьбою, футболом, любив природу та тварин.
З дитинства Дмитро мріяв бути військовим. У квітні 2015 року, у 18 років, він підписав контракт із ЗСУ та вже в червні відправився в зону АТО. Спочатку служив у піхотному батальйоні, згодом перевівся до розвідки. Брав участь у бойових діях на Донецькому та Луганському напрямках.
У серпні 2016 року, маючи звання старшого солдата, Дмитро вступив до Одеської Військової академії. Навчався на факультеті підготовки спеціалістів військової розвідки та спеціального призначення. У 2020 році закінчив навчання, здобув диплом бакалавра військового управління підрозділами військової розвідки та отримав звання молодшого лейтенанта.
Після випуску за розподілом був направлений до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені Кошового, де обіймав посаду командира 2-го розвідувального взводу розвідувальної роти в/ч А1736.
Дмитро брав участь в АТО, а з початком повномасштабного вторгнення продовжив боронити Україну. До липня 2022 року воював на Донецькому напрямку, після чого його бригаду було направлено на Херсонщину.
14 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання в селі Володимирівка Казанківського району Дмитро отримав важке кульове поранення голови під час бойових дій.
Майже півтора місяця він перебував у комі, борючись за життя, але 26 жовтня 2022 року його серце зупинилося...
За свою відданість Батьківщині Дмитро був нагороджений численними медалями, грамотами та подяками. Остання нагорода, яку він отримав у 2022 році, – «За досягнення у військовій службі I ступеня».
