12 квітня свій день народження мав би відзначати Івахненко Іван Васильович
12 квітня 1993 року на світ з’явився первісток для своїх батьків — Іван.Хлопчина зростав та навчався в селі Красне Знам’я, що на Миколаївщині. З юних років Іван був завзятим до роботи, мав багато захоплень: любив риболовлю, мотоцикли, а ще — мав неабиякий хист до кулінарії. Коли батьки були в місті, Іван залюбки готував щось смачне та незвичне, експериментуючи зі смаками.
Іван був настільки добрим, що нікому й ніколи не відмовляв у допомозі. Батьки пишались ним. Про таких кажуть: “нічого собі — все людям”. І це дійсно було про нього.
Друзі й товариші поважали Івана, завжди могли на нього покластися. Він допомагав усім — завжди, за будь-яких обставин.
У 2010 році Іван закінчив школу та вступив до Мелітопольського професійного ліцею залізничного транспорту, де здобув професію слюсаря з ремонту рухомого складу та електроустаткування.
Після отримання диплома у 2012 році вирішив піти на строкову службу. Служив у місті Маріуполь протягом 1,5 року. Офіцери відгукувались про нього як про сумлінного та відповідального солдата.
У 2014 році, отримавши повістку, Іван без вагань знову став до лав української армії. Під час бойових дій у Маріупольській області отримав поранення та був нагороджений медаллю «За воїнську доблесть».
Згодом Іван створив сім’ю. У шлюбі народилася донька, яку він дуже любив і з нетерпінням чекав її появи. Був турботливим, люблячим батьком і чоловіком, дбав про родину, багато працював, аби його донечка мала все найкраще.
Іван був життєрадісною людиною, завжди з гарним настроєм, умів підтримати, вислухати, порадити. Захоплювався читанням, з кожної прочитаної книги робив життєві висновки. Люди поруч ніби “заряджались” його позитивом.
Батькам він завжди допомагав, де б не знаходився. Був люблячим сином, надійним братом, вірним другом… Його посмішка, доброта й підтримка назавжди залишаться в пам’яті близьких.
💔 Ми не віримо, що тебе більше немає. Бо ти — у нашій пам’яті, у наших серцях, у кожній сльозі та молитві.
Світла пам’ять тобі, Іване. Ти завжди житимеш у наших серцях.
Слава Україні! Героям Слава!
